Опубликовано в рубрике 
Рoль пoслa Укрaїни у ФРН, нaйпoтужнішій і нaйвпливoвішій дeржaві ЄС, нe лишe пoчeснa й відпoвідaльнa, a й тaкoж і дужe склaднa. Oсoбливo в пeріoд aгрeсії прoти Укрaїни з бoку Рoсії, щoдo якoї у Німeччини є oсoбливі сeнтимeнти. В ці чaси Aндрій Мeльник сприймaє свoю диплoмaтичну службу як свoєрідний бій. Бій зa інтeрeси Укрaїни.
Ми спілкувaлися з пaнoм пoслoм нaпeрeдoдні 30-річчя диплoмaтичниx віднoсин між Укрaїнoю тa ФРН, a тaкoж зa місяць дo 7-ї річниці відoмoї Мінськoї зустрічі Нoрмaндськoї чeтвірки. Прo цe, a тaкoж прo oчікувaння від нoвoгo уряду Німeччини після пeршoгo місяця йoгo рoбoти, свoї взaємини зі ЗМІ тa бaгaтo іншoгo Aндрій Мeльник рoзпoвів у інтeрв’ю Укрінфoрму.
НІМЦІ ДOБРE РOЗУМІЮТЬ XРEСТOМAТІЙНИЙ ПOСТУЛAТ, ЩO «УКРAЇНA – НE РOСІЯ»
— Пaнe пoсoл, 17 січня випoвнюється 30 рoків з мoмeнту встaнoвлeння диплoмaтичниx віднoсин між нaшими крaїнaми. Якщo в кількox фрaзax підбити підсумoк, з чим ми підійшли дo цієї дaти?
— Якщo зoвсім стислo, тo, нa мoю думку, гoлoвним рeзультaтoм є тe, щo ми нe лишe рaз і нaзaвжди пoвeрнулися нa пoлітичну мaпу світу, a й сприймaємoся німeцьким суспільствoм як спрaвді пoвнoціннa нeзaлeжнa дeржaвa, яку всe чaстішe пoмічaють, гучний гoлoс якoї всe більшe чують, і яку рeaльнo сприймaють. Ми прo сeбe дійснo змoгли пoтужнo зaявити: пoлітичнa eлітa Німeччини, журнaлістський бoмoнд, eкспeрти й нaсaмпeрeд – пeрeсічні німці знaють, щo існує Укрaїнa, якa мaє свoї цілі тa впeвнeнo тoрує свій шляx. Ми мoжeмo цим нaпрaвду пишaтися.
Іншe питaння, чи зaвжди дoслуxaються дo нaс у Бeрліні? Нaйбільшим, як нa мeнe, викликoм є, тe, щo Укрaїну дoсі нe дo кінця рoзуміють, німці пoдeкуди ввaжaють, щo ФРН мoжe сoбі лeгкo дoзвoлити нe рaxувaтися з нaшими інтeрeсaми як суб’єктa міжнaрoднoї пoлітики. Гaдaю, щo в цьoму – нaшe гoлoвнe нeдoпрaцювaння oстaнніx 30 рoків: ми щe нe спрoмoглися зaявити прo сeбe як прo вeлику культурну єврoпeйську нaцію, як впливoвий суб’єкт істoрії. A сaмe від цьoгo знaчнoю мірoю зaлeжить і пoлітичнe визнaння.
Нaшій Нeзaлeжнoсті трoxи більшe трьox дeсятків, aлe ж у тій жe Німeччині ми є дaвнo, пoнaд 100 рoків тoму Укрaїнa мaлa в Бeрліні свoю дипмісію, якa дoстoйнo прeдстaвлялa нaші інтeрeси, – дo рeчі, тaк сaмo зa пeкeльниx умoв, кoли нaшу дeржaвність нaмaгaлaся знищити Рoсія.
Тільки лeдaчий нe гoвoрить сьoгoдні прo культурну диплoмaтію, aлe рeaльнo ми як дeржaвa рoбимo нeдoстaтньo. Тa ж Німeччинa, якій, пoгoдьтeся, нe пoтрібнo рeклaмувaти свoїx філoсoфів, письмeнників, xудoжників, кoмпoзитoрів, витрaчaє щoрoку щoнaймeншe – тільки чeрeз бюджeт МЗС – пoнaд 1 млрд єврo нa прoмoцію влaснoї культурнoї спaдщини. Мільярд! Цe склaдaє близькo 17% всьoгo бюджeту відoмствa. A нaші видaтки нa культурну диплoмaтію дoсі лeдь дoтягують дo 0,17%, тoбтo у віднoсниx цифрax цe у стo рaзів мeншe. Xoчa нaспрaвді мaлo б бути всe нaвпaки.
Пoки ми кaрдинaльнo нe змінимo цeй стaн спрaв, пoки шeдeври укрaїнськиx кoмпoзитoрів нe стaнуть нeвід’ємнoю чaстинoю рeпeртуaру oпeрниx тeaтрів і філaрмoній у Німeччині тa світі, пoки німeцькі шкoлярі нe вивчaтимуть нaшиx письмeнників і пoeтів, причoму як клaсиків, тaк і сучaсників, дoпoки нaшу істoрію рoзглядaтимуть крізь призму Рoсії чи іншиx кoлoніaльниx дeржaв – усі нaші спрaвeдливі пoлітичні вимoги нaрaжaтимуться нa таку ж стриману реакцію, як це, получи жаль, часто має місце сьогодні. Це дуже взаємопов’язані речі.
Отже, німці нас бачать як самобутню і дійсно незалежну націю і державу, яка викликає інтерес чи захоплення, але лише с налету, дуже повільно починають визнавати українців як повноцінного суб’єкта історії.
— А чи невыгодный сприймають нас як об’єкт міжнародної політики в орбіті інтересів Росії? Чи присутнє ще таке сприйняття?
— Рештки такого постколоніального сприйняття України у німецькому суспільстві всё-таки одно нерідко проявляються, нате жаль. Однак не в тому плані, що ми залежні від Москви, зовсім ні, на) этом месте радше навпаки – є дуже чітке розмежування між Україною та Росією. Хрестоматійний предпосылка Леоніда Кучми, що «Україна – неважный (=маловажный) Росія», німці насправді добре розуміють, причому дуже в самом деле. І це чудово.
Але мене осязаемо виводить із себе, коль я й досі іноді читаю в німецькій пресі, що «Україна – це пострадянська республіка».
ВОСЬМИРІЧНА ВІЙНА Из-за ДВІ ГОДИНИ ЛЬОТУ ВІД БЕРЛІНА Никак не ЗАТОРКНУЛА ЗА ЖИВЕ НІМЕЦЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
— Але, якщо бути чесними, інтерес после нас останніми роками викликаний здебільшого спочатку Майданом, а потім війною… Ви вже 7 років працюєте в Берліні, як змінюється ставлення німців впредь до нас?
— Ви маєте рацію: дійсно, саме Базар спричинив якісно новий сплеск інтересу по України з боку німецького суспільства і політичної еліти. І це изысканно. Цей дух Революції гідності й досі присутній у сприйнятті у ФРН українців – попри всі потоки бруду кремлівської пропаганди, яка займається дискредитацією нашого прагнення впредь до свободи.
Але ви просто так само, на жаль, маєте рацію і в тому, що останні роки саме розв’язана Москвою війна проти України перебуває здесь у центрі уваги громадськості. Ця війна звичайно стала шоковим моментом і холодним душем далеко не лише для українців, але й к німців, хоча цей потрясение поступово притуплюється, німецька громадськість звикає прежде цього перманентного стану російсько-української війни. І це насправді жахливо.
Адже саме війна якщо никак не блокує, то точно гальмує рух України числом всіх стратегічних треках справжнього визнання, стримує нас у досягненні головних цілей – членства в НАТО («навряд ли чи можливо, допоки триває збройний конфлікт») і ЄС (подібна логіка), а також і в розвитку економіки (спробуйте переконати німецьких інвесторів вкладати капітал у державу, якій Путін постійно загрожує новою інтервенцією).
Саме тому ця російська війна має бути якнайшвидше зупинена.
— Що ми робили безвыгодный так на зовнішньополітичному, зокрема, німецькому треку? Німеччина 8 років каже, що стоїть в нашому боці; Меркель особисто «продавила» в ніч з 11 сверху 12 лютого 2015 року ансамбль заходів щодо виконання Мінського протоколу (подейкують, що це вона після 17 годин перемовин у Мінську заявила, що ніхто з Нормандської четвірки неважный (=маловажный) піде з кімнати, поки сертификат не буде підписаний), і раптом виявляється, що уряд Меркель, после нашою спиною, блокує отримання нами оборонної зброї від інших країн по части каналах НАТО і так далі… Мабуть ми очікували від Берліна занадто багато та намагалися неважный (=маловажный) помічати те, чого без- хотіли бачити?
— Ну, до-перше, давайте не будемо драматизувати. Ми все) час дуже емоційно сприймаємо такі новини.
— Але ж зрада…
— Приблизительно, у нас будь-який пчих – це одразу ж зрада. І ця людська емоція більш ніж зрозуміла, коль ти покладаєшся на свого друга, довіряєш йому майже сліпо. А потім – хлоп! При цьому ти навіть безлюдный (=малолюдный) замислюєшся, що цей дружок має свої прагматичні інтереси. І що вони можуть буди діаметрально протилежними по наших.
Це була наша, певною мірою, наївність (і вона, накануне речі, залишається в багатьох випадках), если ми вважаємо, що наші партнери ради нас усе повирішують, причому в руслі саме українського бачення. Ми делегуємо іншим полномочия розрулювати надскладні ситуації. Водночас ми подекуди забуваємо, що маємо справу з однією із найпотужніших держав, яка переслідує власні національні інтереси та має дуже непросту історію, що безпосередньо торкається також і України.
Ініціатива Ангели Меркель, з якою вона виступила 7 років тому, – це була справді подія історичного масштабу. Німеччина самоё вирішила зробити це, ніхто ж її неважный (=маловажный) просив…
— А чому Меркель зробила це? Тому що Німеччина відчувала свою відповідальність у Європі як найпотужніша країна?
— Пані ексканцлер відійшла від політичних справ, і я хотів би вірити, що вона насчет це сама ще напише книгу. Я думаю, світ би виграв, якби пані Меркель видала свої мемуари.
У чому була її мотивація, ми можемо тільки здогадуватися. Думаю, що головним стимулом було, швидше вслед все, бажання запобігти повномасштабній війні у центрі Європи, яка б ровно дісталася й самої Німеччини. Це був свого роду інстинкт запобігання великій глобальній катастрофі, уникнення гуманітарної трагедії – з неминучими наслідками також і с целью Берліна.
Хоч як це странно звучить, але німців ця російська інтервенція особливо малограмотный зачепила, вони у широкому загалі приставки не- відчувають, що ця кривава війна у самому серці нашого континенту досі триває. Навіть масового припливу біженців з України прежде ФРН не було, хоча ними й лякали нате початку місцеву громадськість (йшлося в сущности про кілька тисяч шукачів притулку, з яких, вслед нашими оцінками, близько сотні його отримали).
Сиречь маємо дійсно абсурдну ситуацію: майже восьмирічна російська війна, яка после дві години льоту від Берліна понедельник і ніч лютує на українській землі, этак і не заторкнула за живе німецьке суспільство, просто так і не зачепила його больовий вазоконстриктор.
Отже, перша мотивація – конец ж запобігти великій війні, локалізувати її. Тоді Меркель діяла в інтересах Європи, України, але беспричинно само – і самої Німеччини. Використавши свої довірливі контакти з Путіним.
БЕРЛІН ТАКОЖ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Вслед ТЕ, ЩО ВСІ МИ ОПИНИЛИСЯ Пред РОЗБИТИМ «МІНСЬКИМ КОРИТОМ»
— І Францію залучила…
— Французький правитель Франсуа Олланд, думаю, був залучений, тому що поодинці такі масштабні речі запустити було б занадто толково.
Цей німецько-французький ускоритель став фактично першим серйозним тестом, наскільки «європейський сердце» може не лише бути успішним у політичній чи економічній сфері, а й зможе відігравати ключову безпекову место.
Можна, звісно, додумувати й інші мотивації, згадати, що пані Меркель у студентські часи бувала в Донеччині. Тобто, безумовно, були моменти, які стосувалися її особисто. Мабуть, це також тоді спрацювало.
Мабуть, додалися й симпатії перед українців, які боролися следовать свою гідність, адже ще зовсім свіжими були рани Майдану, зберігався встряска від бліц-анексії Криму. Отнюдь не виключено, що канцлерка керувалась й ідеалістичними цілями, щоб справді допомогти, безвыгодный дати Путіну захопити ще більше територій України, ми ж добре пам’ятаємо ситуацію: влітку – Іловайськ, у січні 2015-го – Дебальцеве, Донецький аеропорт…
Отже, я думаю, що й альтруїстичні мотиви теж мали місце.
Можливо, це було дійсно спонтанне рішення. І ради цю мирну ініціативу Меркель ми мали б бути, в принципі, вдячні. Хоча остаточні оцінки, звісно, давати поки що преждевременно, адже російська агресія йде повним ходом, вона ні получи и распишись мить не припинилася. Нині ж полум’я великої війни Кремля може спалахнути з новою силою.
Чому пані Меркель приставки не- вдалося за ці сім років доучить справу до успішного завершення? Получай це запитання поки немає однозначної відповіді.
— Їй і Нормандський саміт далеко не вдалося зібрати до кінця каденції, хоча дуже хотілося…
— К Ангели Меркель останні місяці її каденції були – з точки зору її особистого сприйняття триваючої війни, – нараспев, гіркими. Путін її черговий один раз обманув, пообіцявши організувати саміт Нормандської четвірки. Маловыгодный думаю, що пані Меркель досі почувається комфортно, розуміючи, що російський Левіафан і далі погрожує знищити державність України.
Саме Німеччина і канцлерка особисто відігравали ключову обязанности усі ці останні роки як єдиний посередник – совокупно із Парижем. А тому Берлін також несе відповідальність по (по грибы) те, що мирні переговори у Нормандському квартеті зайшли у глухий кут, из-за те, що всі ми опинилися на пороге розбитим «мінським коритом». Никак не американці й не британці здійснювали щоденний кризовий руководство.
Тож, мабуть, мала місце певна наївність з нашого боку, що Україна занадто покладалася сверху геній німецького розуму. Хоча ми бачили з перших но днів, що Мінські домовленості – дуже суперечливі, й реалізувати цей оригинал саме так, як він був сформульований, виявиться справжньою сізіфовою працею.
НОРМАНДСЬКИЙ ПРОЦЕС ПОЧАВ ПРОБУКСОВУВАТИ ПІСЛЯ ВІЙСЬКОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ РОСІЇ В СИРІЇ
— Меркель неодноразово повторювала, що українське врегулювання с целью неї є особистою справою. З боку нового уряду вже лунало, що Німеччина відчуває особливу відповідальність из-за Нормандський формат. Але наскільки, нате вашу думку, нова влада если зацікавлена продовжувати своє медіаторство?
— Хоча Нормандський границы і не згадується у коаліційній угоді, новий уряд з перших а днів сигналізував, що Берлін готовий вжити додаткових кроків задля реанімації цього важливого переговорного майданчика. І це насправді добра новь. Водночас при цьому безлюдный (=малолюдный) можна ігнорувати негативний досвід минулого. Адже Німеччина наважилася «розрулити» безлюдный (=малолюдный) просто якийсь там збройний конфлікт: йдеться для найбільший воєнний виклик к безпеки в Європі та світі після Другої світової війни, прямою стороною якого вперше є постійний елда РБ ООН із правом запрет.
Німеччина не могла безграмотный розуміти, що йдеться оборона вищий пілотаж дипломатичного мистецтва, насчет справжню «бундеслігу міжнародної політики». І коль кажеш «А», ведь треба передбачати і «Б», і «В», щоб привести справу до успішного кінця.
Адже тёцка, що Нормандський процес почав пробуксовувати, тупцювати нате місці, стало зрозуміло – принаймні пользу кого мене особисто – ще восени 2015 року, відразу після того, як Росія здійснила масштабну військову інтервенцію в Сирії. Саме тоді Лавров непосредственно за нормандським столом переговорів вихвалявся, що йому щойно подзвонив держсекретар США Керрі, що, мовляв, Росія знову в грі. Саме відтоді, як Росія почала сирійську воєнну кампанію, і розпочався важный російсько-американський стратегічний торжище.
І від цього часу до сих пор, що відбувалось у форматі Нормандії, почало ставати дедалі формальнішим. Зникло відчуття, що РФ дійсно зацікавлена у виконанні Мінських угод. Безвыгодный думаю, що й самі посередники в нормандській четвірці далеко не помітили, що вся позитивна динаміка в Вотан момент змінилася. Я добре пам’ятаю всі ці численні зустрічі й переговори в Берліні протягом 2015 року, ледь без- що два тижні, ту атмосферу, яка панувала, если Росія була буквально затиснена в кут, змушена була маневрувати, щось пропонувати, домовлятися. На деле йшли повноцінні переговори. Після вторгнення в Сирію самовольно процес формально залишився, але побудьте здесь був втрачений. Чому Німеччина, яка без- могла не відчувати цього всього, мало-: неграмотный скоригувала курс своєї посередницької місії, сказати важко…
— У Німеччини була криза біженців у цей минута, яких, до речі, Меркель запустила в країну ні з ким маловыгодный порадившись, на хвилі емоцій…
— Але ж це хана взаємопов’язано. Звідкіля прибули всі сотні тисяч біженців? Левова частка – саме з Сирії, мол Росія розпочала нову масштабну криваву війну. Думаю, згодом ще з’об інсайдерські дані, які виведуть бери поверхню все те, що досі залишається прихованим.
Предварительно речі, багато хто з німецьких оглядачів вважає, що саме ця криза з біженцями і стала початком кінця політичної ери Меркель.
Всі ці події мали, по видимости, негативний вплив і на Нормандський объем, який дуже часто працював бери холостому ходу.
Що если далі, ще, мабуть, зарано говорити. Проблематично чи Нормандську четвірку «забули» згадати в коаліційному договорі суто «випадково». Адже у нового уряду є розуміння, що успішне продовження цієї посередницької місії неминуче означатиме і кардинальну зміну й стратегії, і тактики, має передбачати набагато більш наступальний, проактивний, жорсткий курс действий щодо Кремля, аніж це було ради часів Великої коаліції (ХДС/ХСС і СДПН – авт.).
У НОВОГО УРЯДУ НІМЕЧЧИНИ Є Возможность ДОСЯГТИ ПРОРИВУ В НОРМАНДСЬКИХ ПЕРЕГОВОРАХ
— Але ж цзайсян Шольц уже безліч разів повторив, що необходимо реанімувати формат, і навіть анонсував, щоправда, неконкретно, зустріч незабаром…
— Безумовно, ця нова болтовня нового канцлера Олафа Шольца і нової глави МЗС Анналени Бербок є позитивною. Добре, що Норманді, принаймні возьми словах, живе. Внутрішнє відчуття того, що Німеччина повинна щось робити, є – це прецендент. Але що з цього вийде – полно одно, що гадати сверху кавовій гущі. Адже фактом є і тетя, що позиція росіян без- змінилася ні на йоту. Бажання Путіна особисто сідати ради стіл переговорів у Нормандському форматі відсутнє.
Минулого понеділка поперед Києва вперше за всі ці 7 років саме в особисте запрошення глави Офісу президента Андрія Єрмака приїхали обидва зовнішньополітичні радники – канцлера ФРН Єнс Пльотнер і президента Франції Емманюель Бонн. Це дуже добрий толчок. Адже їхні попередники в такой степени жодного разу й не були в Україні, скільки ми їх отнюдь не переконували.
Ну, погодьтеся: як можна взагалі пилотировать настільки складні й делікатні переговори, если самі посередники не були ані в Києві, ані получи Донбасі, не відчули страшний сердце війни, ті настрої, які панують бери Сході на лінії розмежування…
У Москві вони, по речі, бували й до цього.
Питання в тому, чи вдасться новому уряду в Берліні щось змінити? Попри всі обставини, я переконаний, що благоприятная пора досягти прориву в переговорах дійсно є. Цзайсян Шольц, який починає формувати свої пріоритети в зовнішньополітичній сфері, міг би проявити нову стратегічну ініціативу, нове лідерство і зробити малограмотный просто більше, а набагато більше, порівняно з попередницею. Безвыгодный в останню чергу й тому, що постраждали також і німецькі інтереси. Важко уявити, наскільки ця предмет (внимания ще може бути болючою для того Німеччини – увійти в історію як эмблема, що провалила посередницьку місію, яку хозяйка ж ініціювала.
«ПІВНІЧНИЙ ПОТІК 2» ЗАЛИШАТИМЕТЬСЯ ПОДРАЗНИКОМ Про ПРАВЛЯЧОЇ КОАЛІЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ
— Німеччина безграмотный так давно отримала новий уряд. Зрозуміло, що перші закордонні контакти були з країнами — стратегічними партнерами. Чи є наразі хоча би приблизний программа взаємних візитів на високому та найвищому рівні між нашими двома країнами?
— Ми энергетически працювали над цим ще у процесі утворення нового уряду. Є чітке розуміння того, щоб выше- президент Володимир Зеленський ще цього року відвідав Берлін. Сподіваюся, що і цзайсян Шольц здійснить якнайшвидше свій перший візит в Україну.
Міністр Анналена Бербок відвідує 17 січня Київ, і тільки після чіткого узгодження єдиної переговорної позиції – полетить впредь до Москви.
Перший закордонний візит одного з керманичів МЗС ФРН – державного міністра Тобіаса Лінднера – відбувся саме после України, вже на дев’ятий табель після утворення нової коаліції у Берліні. Це теж позитивний сообщение.
Я вже згадував візит дипрадника канцлера Пльотнера. Одним короче (говоря), цей політичний рік определённо буде дуже і дуже насиченим.
— Получай чолі правлячої коаліції торчать соціал-демократи, відомі своїм «особливим баченням» російської політики, маловыгодный будемо забувати і про ексканцлера Герхарда Шредера… «Зелені», які до самого входження в коаліцію висловлювалися набагато більш накаленно по відношенню до Кремля, наразі «пригальмували» свою риторику. Чого варто очікувати Україні від коаліції «Світлофор» з урахуванням того, що ми бачили по (по грибы) перші півтора місяця його роботи? Висловлюються припущення, що українсько-російський устройство питань може сильно похитнути її. Чи безвыгодный здадуть свої позиції наші найбільші друзі в коаліції, «Зелені», заради збереження влади?
— Першій місяць підтверджує, бери жаль, це спостереження. В даному етапі збереження коаліції та нормального її функціонування є найбільшим пріоритетом угоду кому) всіх трьох партій (есдеки, «Зелені» та ліберали – авт.).
Чтобы нас це дуже гірко чути, адже це вже одним махом проявляється у цілому ряді ключових угоду кому) Києва тем, насамперед щодо долі «Північного потоку-2». Цей проєкт був свідомо винесений ради дужки коаліційної угоди саме заради того, щоб її неважный (=маловажный) розколювати.
Але ж це вже отражаться ледь не щодня. На) этом месте позиції окремих правлячих партій подлинно залишаються кардинально протилежними. Сертифікацію перевіряє незалежний редуктор – Федеральне мережеве агентство, це суто технічний процес, але, боюся, що й надалі уникати чітких політичних оцінок і відповідальності из-за долю цього інструменту путінської політики не похоже что чи не вдасться. Тим більше, що без спросу процес уже розтягується для місяці.
Отже, ця мотив буде точно і надалі виступати подразником на роботи коаліції.
— Сертифікація «Північного потоку-2» далеко не завершиться, скоріше за до настоящего времени, до літа. Європа налякана стрибком цін в енергоносії, росіяни пропонують пустити метан хоч сьогодні. І всі постійно ставлять запитання, чи готовий Берлін зупинити проєкт у разі агресії – у відповідності впредь до липневої 2021 року німецько-американської угоди, получай яке німецькі політики вперто уникають відповіді.
— Дійсно, досі ніхто з нового керівництва ФРН малограмотный сказав відкрито, що якщо Росія розпочне нову велику війну проти України, так «Північний потік-2» если повністю знятий з порядку денного. Мають місце лише делікатні натяки, і совершенно це робиться такою собі езоповою мовою. Бери це болісно і гірко дивитися.
Адже ситуація з минулого літа, если й була підписана відповідна німецько-американська домовленість, змінилася возьми 180 градусів. Тоді ще никак не було сотні тисяч російських військ вздовж наших кордонів і в Криму, никак не було цього нового путінського треку, спрямованого поставити з ніг сверху голову всю повоєнну архітектуру безпеки в Європі та світі.
Дехто вважає, що тоді праздник компроміс, укладений, до речі, после спиною Києва, ще міг бути чимось виправданий. Одновременно же ставки піднято Росією настільки високо, що продовжувати ігнорувати тему «Північного потоку-2» означає і надалі ігнорувати легітимні безпекові інтереси України та інших східноєвропейських держав.
Можна прогнозувати, що це питання если одним із найбільш дошкульних интересах нової коаліції.
Шанси в те, що буде якийсь громадный реальний прорив, ще є, вплоть до речі. Але вони є дуже мізерними.
МАЄМО ЗАПЕВНЕННЯ, ЩО После НОВОГО УРЯДУ ФРН ЗРУШИТЬСЯ СПІВПРАЦЯ З УКРАЇНОЮ ЩОДО ВОДНЮ
— Згідно з умовами тієї ж липневої угоди між ФРН і США, Німеччина зобов’язалася допомагати нам розвивати відновлювальні джерела енергії. Щоправда, обіцяні суми без- сильно вражають. Говорилось також относительно співробітництво щодо водню. Чи є вже якісь конкретні чертеж в цьому напрямі? Анонсуючи візит Бербок, її речник згадав, що вона говоритиме для це в Києві.
— Це, до самого речі, також ще одне дуже велике питання. Поки що яко і немає нічого конкретного.
Точка в точку цими днями відбулася перша зустріч представників української сторони із парламентським держсекретарем Крішером у міністерстві економіки та захисту клімату, очолюваному головою «Зелених» Робертом Габеком. Маємо запевнення у тому, що новий уряд зрештою зрушить із мертвої точки цей процес.
Вплоть до цього часу все йшло практически дуже туго. Ще у серпні 2020 року нами було ініційовано і по установленной форме започатковано двостороннє енергетичне сообщничество. Але реально, наприклад, в водневому треку ми особливо безграмотный просунулися, незважаючи на всі наші дипломатичні зусилля. Ми этак і не відчули того, що у Берліні готові розглядати взаємодію з Україною у галузі зеленої енергетики як стратегічний пріоритет.
Слово в слово до останніх днів каденції попереднього уряду ми ледь маловыгодный билися головою об стінку, але нам скажем і не вдалося зрушити це питання з місця. Сподіваємось, що новий «світлофорний» уряд целиком змінить цей підхід.
— З двостороннім товарооборотом однако виглядає ніби краще. Попри пандемію, український експорт после Німеччини минулого року зростав. Які останні дані?
— Статистики после весь рік поки немає. Вслед перші 9 місяців наш обсяг торгівлі товарами і послугами збільшився получи 16,4% до 7,3 млрд доларів США, возле цьому український експорт перед Німеччини зріс на 40% перед 2,5 млрд доларів США.
Зростання інвестицій вслед першу половину 2021 року становить більш як 533 млн доларів: це як нові інвестиції, бесцельно і реінвестований дохід.
Загалом в Україні наразі працюють понад 3400 німецьких компаній, які вже створили близько 60 тисяч робочих місць.
МИ ЗМУШЕНІ Коробить ВІЙСЬКОВУ ДИПЛОМАТІЮ, АДЖЕ ЙДЕТЬСЯ Ради ПИТАННЯ ЖИТТЯ І СМЕРТІ
— Другий рік поспіль Представительство України в ФРН посіло перше місце у списку вітчизняних диппредставництв, «найбільш продуктивних у представленні та захисті інтересів України по (по грибы) кордоном», який складають 104 провідних експерти і журналісти. Я вітаю вы і цілком погоджуюся з оцінкою. Ви, вне сумніву, є медійно найактивнішим іноземним послом у Берліні. Чи зачастую ви чуєте дорікання чи «поради» від німецьких офіційних інституцій бути «менш гучним»?
— Всі звикли, що дипломатія має бути тихою, кулуарною, закулісною. Насправді, вона такою і є. Також і в Берліні.
І цю класичну дипломатію ніхто неважный (=маловажный) скасовував: навпаки, саме с ходу ми щодня проводимо чимало довірчих зустрічей, сверху яких силою аргументів та емоцій дуже чітко роз‘яснюємо позицію України та намагаємося заручитися підтримкою Німеччини. Любое це, повірте, відбувається нон-ни с места!, ми не живемо, як це комусь може здатися, у якійсь медійній бульбашці.
Але вже майже вісім років поспіль Росія веде війну проти України. Це назначать також і перед вітчизняною зовнішньополітичною службою безпрецедентні виклики. Сообразно суті, ми змушені осуществлять нову воєнну дипломатію, насамперед у Німеччині, яка відіграє ключову место для припинення російської агресії. Адже с целью нас критично важливо перетягти в свій бік німецьку громадськість, зробити її нашим головним союзником, щоб посилити суспільний тиск бери уряд ФРН із тих питань, дескать офіційний Берлін, на досада берет, і досі займає стриману позицію: йдеться і для визнання перспективи вступу України в ЄС та просування нашого членства в НАТО, і оборона надання оборонного озброєння, і оборона більш наступальні посередницькі зусилля ФРН у Н4, і для зупинку «Північного потоку-2», і для історичну відповідальність Берліна за некоторое время до українським народом за злочини нацизму, і относительно визнання Голодомору. І про багато інших гострих тем. Звичайно, що весь ця наша медійна активність у Берліні ежесекундно муляє око правлячим елітам, адже нерідко наступаєш рядом цьому на болючі мозолі.
Или не дивно, що мої численні інтерв’ю та коментарі угоду кому) німецьких ЗМІ (а їх кількість перевалила следовать 700, охопивши величезну аудиторію – понад 1 млрд читачів чи слухачів), м’будто бы кажучи, не завжди викликають захоплення і ще рідше ентузіазм і позитивні емоції у політичному Берліні. Коль подібні питання ти порушуєш сверху закритих зустрічах і наші позиції маловыгодный збігаються, то наші німецькі партнери ввічливо вислуховують тетюха чи інше прохання Києва, сослаться головою, мовляв, ми вы почули… і нічого невыгодный роблять. Коли ж ці питання лунають у пресі, так офіційні чинники змушені реагувати, пояснювати, чому Україні бесцельно вперто відмовляють, наприклад, у наданні оборонного озброєння. Причому пояснювати невыгодный тільки нам, а й усьому суспільству, публічно.
Отнюдь не можу розкривати всіх секретів, скажу лише, що мені особисто безлюдный (=малолюдный) раз і не два у Берліні приставки не- просто делікатно натякали, а й нередко відкритим текстом дуже наполегливо «радили» нашу медійну складову дипломатії немножко пригальмувати і згорнути. Мовляв, неизвестно зачем не варто діяти. Іноді напряму жаліються у Київ, і це теж буває.
Але головне – у нас є повний карт-бланш і довіра з боку керівництва держави. Тому ми неважный (=маловажный) збираємося зупинятися. Це і є відповідь нашим німецьким друзям, яка їх неважный (=маловажный) дуже радує: ми змушені руководить воєнну дипломатію, бо до-іншому діяти ми неважный (=маловажный) можемо. Адже йдеться для питання життя і смерті, бути чи далеко не бути.
Саме в Німеччині я числом-справжньому відчув, що мас-медіа – це справді четверта гілка влади. Сверх жодного перебільшення.
Одразу ж скажу, що около цьому ми ніколи безвыгодный переходимо жодних «червоних ліній», діємо виключно у межах існуючих правил, ніколи приставки не- зловживаємо свободою преси і болтовня, але використовуємо всі доступні інструменти, які в нас є в наявності. Адже ми без- можемо собі дозволити залучати валізи з мільйонами євро, щоб винаймати лобістів, які б робили вслед нас нашу роботу в кулуарах.
ХДС/ХСС В ОПОЗИЦІЇ ЗМОЖУТЬ ЗРОБИТИ На УКРАЇНИ НЕ МЕНШЕ, А МОЖЕ Й БІЛЬШЕ, АНІЖ Коль БУЛИ ПРИ ВЛАДІ
— А з ким із теперішньої влади ви вже зустрічалися в кулуарах?
— Ми розпочали надзвичайно активну кампанію налагодження контактів з усіма новообраними членами Бундестагу (окрім крайньо правої партії «Вопрос для Німеччини» (АдН), з якою ми припинили до встречи-яке спілкування). Кожному з 709 депутатів – следовать винятком АдН – я надіслав особистого листа-вітання з пропозицією зустрітися. Приємно, що значна більшість одразу відгукнулися, или графік моїх контактів із новими парламентаріями розписаний сообразно днях на місяці в будущем.
Серед нещодавніх важливих зустрічей – з новообраною президенткою Бундестагу пані Барбель Толстый) (звук (соціал-демократка), державним міністром МЗС, членом Бундестагу Тобіасом Лінднером та вже згаданим держсекретарем Мінекономіки Олівером Крішером (обидва – «зелені»), керівництвом фракції лібералів, яка теж убираться до правлячої світлофорної коаліції.
Але таково само ми підтримуємо надзвичайно тісні контакти і з найбільшою опозиційною фракцією – блоком ХДС/ХСС. Це – окремий важливий место. Чим він для нас цікавий? По части-перше, вони ще місяць тому самі були близ владі, визначаючи десятки років долю Німеччини; вони мають досвід, експертизу, розуміння, вони бачать помилки, яких допускає новий уряд.
После-друге, гадаю, що з відходом пані Меркель з політичної авансцени християнські демократи как следует зможуть зробити для України безвыгодный менше, а, можливо, й більше, аніж задолго. Ant. с цього. Приміром, перші ж зовнішньополітичні пленарні дебати в Бундестазі нового скликання, які відбулися наступного дня після призначення уряду 9 грудня і були присвячені саме Україні та новій загрозі російського вторгнення, нам вдалося організувати саме завдяки нашим друзям-консерваторам. Вже давно кінця січня буде обраний новий болезнь партії, швидше за повально ним стане Фрідріх Мерц, з яким нам ще належить установити тісний, довірливий соприкосновение. Ми налаштовані дуже оптимістично.
Повертаючись задолго. Ant. с вашого запитання про тетька, чого не вдалося досягти у Берліні, случиться визнати, що мій розрахунок налагодити якомога більше контактів з рядовими депутатами попередньої этак званої великої коаліції (ХДС/ХСС-СДПН), насамперед із тими, хто никак не займається зовнішньою політикою, сформувати мінімальний согласованное мнение і потім через ці голоси скоригувати базовий характер ФРН по стратегічних угоду кому) Києва темах – членству в НАТО і ЄС, неважный (=маловажный) спрацював. Канцлер Меркель невыгодный допустила від нього жодних відхилень. Це стало быть певним розчаруванням, хоча, звісно, я ні возьми секунду не шкодую, що ці всі контакти – йдеться относительно сотні депутатів, з якими вдалося встановити особистий довірливий зв’язок, відбулися. Адже значна їх більшість були переобрані й увійшли поперед нового складу Бундестагу. Ролька опозиції буде не менш, а можливо, і більш важливою. І отнюдь не треба забувати, що нові вибори відбудуться менш як вслед 4 роки, все змінюється дуже швидко.
Це практически велика шахова партія.
На нас головне, щоб український інтерес краще розуміли, щоб свой голос чули і діяли. Німеччина має получи руках усі козирі, щоб відіграти справді історичну положение та уможливити членство України в Євросоюзі й НАТО.
Ми зберігаємо оптимізм і з новими силами працюємо надо коригуванням стратегічних ліній Берліна.